#тойтаке. Лист №30
Перша поштова цікав'ярня
Привіт. Це Вікторія, ми з вами зустрічаємося з регулярністю ‘як доведеться’ у листах про цікавості, які оточують нас у житті.
Попередні випуски можна прочитати у архіві. Якщо ви потрапили сюди не через пошту, сторінка з формою підписки знаходиться за посиланням.
Buy Me A Coffee
Email для зв’язку: toytakeorg@gmail.com
Саундтрек тижня: Anoushka Shankar — Boat to Nowhere.
Як ти?
Можна було б краще, якби не існувало країни-терориста, але у порівнянні з груднем я просто в прекрасному стані та настрої.
Значить, в якийсь момент я відчула, що закінчилась. Ніякі звичні методи відродження себе з попелу не допомагали: нечитун такий, що сторінку не можу прочитати, на спортик немає сил, прогулянки більше дратують, ніж розраджують, людей ненавиджу.
Пояснила я собі все це просто: війна, втрата, тяжке переживання, відсутність відпустки, одноманітна картинка за вікном. Що ти хочеш.
У мене не було мотивації взагалі ніякої, жахливі проблеми зі сном: я могла вертітись по три години і намагатись заснути, потім прокидатись ледве-ледве в останні хвилини перед робочим днем. І так кожного дня. Ні в чому не видно сенсу. Я почала планувати одну справу на день, бо у мене на більше просто не вистачало фізично сил: якщо я сходила сьогодні в магазин, то втомилась так, що про готування їжі або миття посуду не може бути мови.
А вже якось пройшов період шоку, розумієте, коли ти можеш трошки забити, тому що не на часі зараз про якусь продуктивність думати. Перший рік повномасштабки я від себе взагалі нічого не вимагала. Зараз я розумію, що період війни невідомий, а тому треба трошки зібрати гусаків і контролювати те, що ти можеш контролювати.
Я припустила, що вигоріла: довго не було відпустки (я слабенька і якщо більше півроку не відпочиваю, то починає дах плавити), наче якась там стеля скляна з’явилась, щось мені вже нецікаво нічого, ідей ніяких, розсилок з вакансіями в пошті все більше. Тому я пішла у відпустку на тиждень. Полежала на дивані тиждень, завтра понеділок, а я взагалі не хочу на роботу. І от тут мені стало страшно, бо за три роки, поки я працюю в цій компанії, не було такого тижня, щоб я не хотіла на роботу. Я взагалі не цільова аудиторія рілзів про ненависть до понеділків. Мені дуже-дуже подобається моя робота, я на своєму місці і компанія тупо топ. Користуючись нагодою, хочу наголосити, що топ-компанія шукає Systems Engineer та HR Generalist. Повний remote. Якщо ви хочете спробувати, напишіть мені, я зможу вас зареферити.
Тому я повернулась на роботу і сказала HR та керівнику, що все погано. У мене був такий стан, знаєте, коли ти тримаєшся, а от тут раптом тека зі столу впала і це стає останньою краплею. І в цей момент я відчула силу і компанії, і команди, і взагалі: HR порадила мені звернути увагу на щитоподібну залозу і здати відповідні аналізи, а моя безпосередня керівниця (бездушне слово, яке абсолютно не характеризує цю святу людину) сказала, що прийме будь-яке моє рішення, коли я поділилась баченням ситуації.
Я відкрила сайт найближчої лабораторії, знайшла перший-ліпший пакет перевірки щитоподібної і почала оформлення замовлення. Для підвищення чеку мені запропонували також здати дефіцит вітаміну D та цукор. Здала і стала чекати результат. Тим часом поговорила з керівником, у мене було два варіанти: піти на місяць у відпустку і подумати, що робити зі своїм життям або звільнитись. Але я розуміла, що звільнившись, мені все одно доведеться місяць відпочивати та відновлюватись, бо стан був такий, що я вже подумала, що маю якусь форму депресії, і буду вигрібати це довго і нудно.
Я не наївна, окрім того, що справді люблю компанію і команду, також розумію розстановку сил: по-перше, шукати та навчати нового працівника дорожче, ніж втримати існуючого; по-друге, мені також занурюватись в нову роботу зараз — не райдужна перспектива, це потребує зусиль та енергії, яку можна взагалі-то направити на більш цікаві справи, ніж нові чужі процеси. Тобто залишитись — це профіт і для мене, і для команди. Але я дуже була не об’єктивна в моменті, бо справді дуже втомилась і мені здавалось, що швах, я не була впевнена, чи довгий відпочинок допоможе.
Треба віддати належне і адекватності компанії, керівництва всіх рівнів та команди, весь надважкий рік відчувала підтримку на всіх етапах і жодного разу не було враження, що вже набридла зі своїми проблемами.
Після того, як отримала результати з лабораторії, побачила, що там щось не так з цукром та великий дефіцит вітаміну D. Взяла цей папірець та записалась до сімейного лікаря. Вона назначила вітамін D в дозуванні 4000 мг, антистрес-комплекс, мультивітаміни, ще спитала, чи все добре вдома, чи нормальні у мене відносини з чоловіком, і також наголосила, що треба пити більше води, я справді останнім часом пила трохи нижче норми.
Це все почала пити приблизно з середини грудня, за моїми прогнозами, до Нового року повинно було з’явитись бажання жити. Легше ставало і від думки, що буде ця довга відпустка. Тобто я знала, скільки ще часу треба потерпіти, знала, що це закінчиться, і це давало сили.
Зараз я в абсолютно робочому стані, у мене купа ідей та енергії, я стала спокійніше, розважливіше. За кілька днів до кінця відпустки почала пити також мелатонін, бо сон так і не налагодився. Зараз я йду спати та встаю в один і той же час, а пігулка допомагає заснути, я не верчусь по три години. Снодійні боюсь пити, а це наче і не снодійне, тому мені спокійніше, сприймаю це як допомогу у налагодженні режиму. Пачка мелатоніну закінчиться, а звичка вставати та лягати в певний час залишиться.
Ось які висновки зробила за місяць відпустки. Взагалі її можна назвати сабатикалом, але я вважаю, що сабатикал — це щось від трьох місяців, а тут наче всього місяць, тому більше підходить означення подовженої відпустки.
Отже:
1. Ти витрачаєш не менше, а навпаки — більше грошей, тому що починаєш вирішувати усілякі свої питаннячка, ходити по лікарях і через це витрати значно вище, ніж у звичайний робочий місяць.
2. Я абсолютно не готова фінансово: у мене немає цільових грошей на такий випадок. Тому зараз мета — зібрати собі трьохмісячну подушку, призначення якої — підтримка у відпустку/у разі звільнення.
3. Коли у тебе раптом з’являється купа часу, ти не починаєш робити всі ті справи, які раніше не робила ніби через брак часу. Нам не вистачає не часу, а енергії або бажання.
4. Гальмівний шлях у мене триває 2+ тижні. Приблизно через два тижні я відчула, що сповільнилась та можна почати відпочивати.
5. Якщо ти будеш робити нічого, то відбуватись також буде нічого. В першу чергу — нічого поганого. Але і нічого хорошого також. Це до того, що потрібно відпочивати, світ не розвалиться від того, що ти підеш у відпустку, Віка.
6. На даному етапі життя я не уявляю себе без зайнятості. Без роботи — уявляю. Але я не зможу робити нічого, мені потрібен або проєкт, або мета, або задача. Тобто навіть при умові базового доходу мені потрібно щось створювати та бути корисною, інакше я швидко втрачаю сенс існування.
Страх, який не підтвердився: що я повернусь на роботу і виявиться, що я там і не потрібна, тобто що я є, що мене немає — все одно. Він не тільки виявився не виправданим, я отримала більше, ніж очікувала: команда відчувала не потребу в робочих руках, а потребу саме в мені. Це так розчулило, просто до сліз. На радостях аж відписалась від чьотирьох розсилок з ваканіями з п’яти, від п’ятої теж відписалась, але вона чомусь продовжує приходити.
А тепер давайте до листа, бо скільки ж можна.
Відео
Неймовірна розмова з Олександрою Матвійчук — правозахисницею, головою Центру громадянських свобод. Отримала першу в історії України Нобелівську премію миру.
Дуже розумна, глибока жінка. Незважаючи на те, що розмова була і в контексті війни також, слухати легко та навіть таке відчуття, знаєте, що ти мусиш це послухати, щоб знати, щоб бути обізнаною, щоб просто розуміти.
Надзвичайна особистість і гарне інтерв’ю, яке спонукає до роздумів, дуже рекомендую.
Перекладу жестовою мовою немає, є автоматичні субтитри українською.
Рубрика для жартів або гарних картиночок
Музика
З розсилки Cultural Reads дізналась про групу The Good Ones. Adrian Kazigira and Janvier Havugimana навчились музиці від старшого брата Janvier, який загинув під час геноциду у Руанді. Вони створили групу, щоб прожити їхню національну травму та об'єднати племена Руанди.
Маленький концерт групи на YouTube:
Перекладу жестовою мовою немає, є автоматичні субтитри англійською.
Подкасти
Періодично я вбиваю в пошук подкастоприймача щось про книжки та книжковий ринок, щоб знайти інформацію поза своєю подкаст-бульбашкою. Саме так в Snipd знайшла подкаст «Інструкція.Війна» та випуск з Андрієм Гончаруком — засновником видавництва «Люта Справа» і наразі військовим ЗСУ.
І Андрій, і сам Іван Семесюк, який вів розмову — нові для мене особистості, про видавництво також не знала. Але щось в цій розмові є, не можу пояснити навіть, чому у мене залишилось тепле відчуття. Можливо тому що Андрій та Іван давні знайомі, тому у розмові відчувалась довіра та взаємоповага.
Можна послухати на YouTube або у будь-якому подкастоприймачі. Перекладу жестовою мовою немає, є автоматичні субтитри українською, не дуже якісні.
Серіали
На Netflix вийшов серіал ‘1670‘ — сатирична комедія про Польщу та польську шляхту. За вайбом нагадує The Office: це також мок'юментарі, коли герої час від часу дивляться в камеру та звертаються до глядача.
Там буквально 8 епізодів, ми подивились дуже швидко. Є озвучення українською та субтитри українською. Перекладу жестовою мовою немає.
Гумор фантастичний, доволі тонкий та приємний. Радо рекомендую до перегляду. Я бачила анонси та відгуки, але подивитись вирішила після прослуховування одного з епізодів подкасту ‘Та ти шо?‘
Книжки
Прочитала за січень шість книжок, що дуже радісно та неймовірно. Після довгого нечитуна це ніби повернення додому. Про всі шість не буду говорити, давайте оберемо щось одне. Чи два.
‘Про що ми говоримо, коли говоримо про книжки: Історія та майбутнє читання’, Лія Прайс. Напевно, найлегше охарактеризувати цю книжку, якщо сказати, що вона про еволюцію книжок, про те, що паперові книжки помирають-помирають (за думкою адептів електронних), і ніяк не помруть. Про наше сприйняття книжки. Про їх історію.
Вони не системна, тобто враження, що авторка зібрала просто все, чим хоче поділитись, і не зв’язувала ці шматки тексту між собою. Тому залишилось відчуття дисгармонії, але при цьому багато нотаток.
‘Рецепт ідеальної дружини‘, Карма Браун. Я спочатку не відчула, що це детектив, але це він. Дуже дратували цитати зі старих книжок в дусі ‘Ніщо так не руйнує щастя подружнього життя, як лінощі та неохайність дружини‘. Але було і хороше — наприклад, описи роботи в саду, які мені дуже подобалось читати.
Цю книжку ми жваво обговорювали у книжковому клубі. А ще я приготувала звідти варене печиво та зберегла рецепт м’ятного соусу. Останнім часом люблю шукати щось з книжок — то напій, то рецепт, то якусь іншу згадку. Не знаю, чи готова її рекомендувати. Це не втрачений час, але вона справді дуже дратує, ти весь час то злишся, то бісишся, то дивуєшся, поки читаєш.
Міні-новини
Багато пам’яток та відповідей на питання про горювання та втрату: https://www.upma.online/phoenix
Подивилась лекцію Маші Халізєвої про колекції Haute Couture SS24. Читати та дивитись про моду — це, знаєте, як одягти туфлі на підборах, вже розношені. Наче все таке в них знайоме, наче і зручно, але все-таки не твоє, бо ти взагалі-то не носиш підбори.
Я трошки відвернулась від цієї теми, а тому дивилась колекції так, ніби це давно знайомий серіал, в якому ти пропустив кілька сезонів і намагаєшся зрозуміти, що за цей час сталось.
Якщо треба охарактеризувати цей сезон однією колекцію і вам таке цікаво, подивіться відео про Maison Margiela Artisanal Collection 2024 Це дуже-дуже гарно.На Різдво отримала Pi Pico в подарунок, тепер планую щось на ньому зробити. Але, як відомо, що б ти не робив, вийде погодна станція.
На тлі новини про те, що короткохвильова радіостанція УВБ-76 заговорила, я почала читати все, що знайду, щоб зрозуміти, що це таке та чому всі розхвилювались. Якщо коротко — короткохвильові радіостанції передають в ефір шифри за тільки їм відомим розкладом. Таких станції є декілька, але УВБ-76 — найвідоміша з них. Вважається, що УВБ-76 пов’язана з російськими ракетними військами спеціального призначення, і якщо вона заговорила — це погана ознака. Але доказів цьому немає. Щоб ознайомитись з усілякими деталями та теоріями змови, в першу чергу рекомендую Вікіпедію, а далі вже звідти можна гуляти по аудіофайлам і навіть послухати ці станції в ефірі.
Від записів можна побудувати цегляний заводик, якщо чесно. У мене таке моторошне відчуття було тільки від дзвінків-сповіщень про пожежу на ЧАЕС.
Ігри
Lies of P (Steam). Давно хотіла в неї пограти, вдалось під час відпустки. Яка вона гарна! Боже, яка гарна. Я насолоджуюсь буквальною кожною деталлю, абсолютно моя атмосфера, вишукана мрачнятінка, весь цей стімпанк — дуже добре.
Але там складні для мене боси, тому я проходжу її дуже-дуже повільно. Пробую подолати боса, доходжу до точки кипіння, коли вже не витримую власної люті від того, що нічого не виходить, і закидаю гру на кілька днів мінімум. До того ж, принципово не граю російською, англійська лексика там доволі складна, тому перший час я просто не могла зрозуміти, які штуки в інвентарі за що відповідають.
Але все одно дуже крутий досвід та естетична насолода.
P — це Pinocchio, звичайно. Бачила у відгуках смішний комент руснявою про те, що ‘головна героїня виявилась пацаном‘.
Bitburner (Steam). Простенька гра, де ви граєте за хакера, вам треба зламати сервери за інструкціями, таким чином здобуваєте досвід та гроші. Я поки що грала всього годинку, але вже сподобалось, що використовуються реальні команди роботи з терміналом, гру можна використовувати для покращення навичок роботи з командним рядком, також використовується JavaScript.
Статті
Хочу вишити сорочки нам з чоловіком, тому шукала натхнення та референси.
Якщо ви теж про таке думали, маю корисні посилання. По-перше, схеми на сайті Музея Івана Гончара. Там також є розділ з колекціями. По-друге, Відкрита скриня. Також є Prekrasa Studio, яка мені дуже подобається, але майстер-класи звідти ще не купляла.
Отже, поки шукала, натрапила на таку статтю: «Такі були у Бандери, Франка та Шевченка». Як донеччанка Тетяна Зез відтворює вишиті сорочки легендарних українців Мені здається чудовою сама ідея, тому цікаво було почитати історію пані Тетяни. І додала собі в wishlist книгу, бо схеми у вишивальному світі — це найцінніше. Маєш схему — дале вже справа техніки, як то кажуть.
Друга стаття — про музичний твір, який має тривати 639 років. На сайті можна послухати звуки, які вже зіграли та подивитись розклад виконання наступних звуків. А сама стаття ось: У музичній композиції, яка має тривати 639 років, вперше за два роки змінили акорди
Програми та застосунки
Вже деякий час користуюсь на телефоні браузером Ecosia. Це пошуковик, який висаджує тим більше дерев, чим більше ви користуєтесь пошуком. Гроші компанія отримує завдяки рекламі, при цьому наголошує, що не продає користувацькі дані та дуже цінує приватність.
На сайті можна знайти прозорі фінансові звіти, щомісячну розповідь про кількість висаджених дерев, статті та відео про діяльність компанії. Також ви можете почитати про Ecosia у Вікіпедії, зокрема, дізнатись звідти, що пошук базується на пошукових системах Bing та Yahoo.
Якщо чесно, я не завжди знаходжу через Ecosia те, що мені потрібно, особливо українською. Але я стараюсь, поставила цей браузер на телефоні за замовчуванням і в першу чергу шукаю там, а потім вже гуляю деінде, якщо не знаходжу потрібної інформації.
З мене поки що ніякого внеску, але я дуже чекаю цього моменту, тому вболівайте за мене, як тільки нашукаю на перше дерево, обов’язково вам повідомлю.
Рефералочки усілякі
По-перше, нагадую, що у мене є Buy Me A Coffee, ранній доступ вже працює, тобто спочатку лист отримують підписники у вигляді посилання на чорнетку. Найближчим часом планую ввести щотижневі дайджести того, що подивилась/послухала/почитала.
Якщо вам потрібен безкоштовний місяць Grammarly Premium, ось він (для нових користувачів): посилання
Якщо ви хочете отримувати на пошту відбірні матеріали за обраними вами темами, прошу до Refind, яким я користуюсь вже 569 днів: посилання
Запрошення до української соціальної мережі Sl8: посилання
Бонус: виховання ТікТоку
У коментарях до попереднього листа пообіцяла розповісти про ТікТок. Бо про інші соцмережі розповіла, а про нього ні. По-перше, відразу зауважу, що користуюсь у форматі read-only, нічого не публікую. По-друге, я знаю, що це зло і все таке. Але я виховала його таким чином, щоб це було б хоча б у задоволення. У мене там немає крінжу, руснявих відео та відео, шкідливих для моєї тендітної психіки.
Коли ви тільки заходите в ТікТок, він ще не знає, що вам подобається, тому пропонує фігню. Задача — пропускати фігню і дивитись не фігню уважно і до кінця. Таким чином я привчила алогоритм до своїх смаків, тепер у мене в стрічці класні відео про книжки, кльові відео про садівництво, усілякий цікавий DYI, акустичні пісні, гра на дримбі та кулінарні ролики.
Заходжу раз на кілька тижнів, якщо маю настрій, і нікому-нікому не даю дивитись ТікТок зі свого акаунту (але ніхто і не просить, щоб хтось просив — це ж треба мати друзів). А то це як з YouTube. Ось ти після пляшки вина радісно включаєш ‘Яворину‘, ось ти видаляєш історію переглядів за весь час, щоб тобі повернули нормальні рекомендації.
На смерть ворогам
Повернись Живим: https://savelife.in.ua/donate/
Бобова чашка: https://send.monobank.ua/jar/9J2C8JMNXF
Вишибанки: https://vyshybanky.com/
Птахи: https://ptahy.vidchui.org/
Все буде Україна 🇺🇦