Привіт. Це Вікторія, ми з вами зустрічаємося кожного тижня у листах про цікавості, які оточують нас у житті.
Попередні випуски можна прочитати у архіві.
Якщо ви хочете розповісти про листи друзям (за що я буду дуже вдячна) або потрапили сюди не через пошту, сторінка з формою підписки знаходиться за посиланням.
Соцмережі:
Телеграм-канал: https://t.me/toytakeorg
Twitter: https://twitter.com/toytakeorg
Facebook: https://www.facebook.com/toytakeorg
Email для зв’язку: toytakeorg@gmail.com
Саундтрек тижня: Monolink — Sirens.
Як ти?
В понеділок виходили в офіс, але в обід там відключили світло, тому повернулась додому, де теж не було світла, але був пауербанк. Вдома тепліше та затишніше. Але я рада була побачити колег, все-таки живий контакт дуже цінний та важливий.
Сходила до свого майстра привести до ладу дреди, бо не була у неї майже півроку. Це багато для мене, до війни ходила на корекцію кожні два місяця, а зараз ніби і не треба так часто. Можливо тому що працюю вдома, а це значить, що рідко ношу шапку, а отже не потрібно часто мити голову.
У неділю сходила на зустріч ‘Нарешті‘, темою був одяг. Розказала про худі, яке придбала нещодавно та про свого чоловіка, який шиє мені сукні, а ще пальто та пуховик.
Снилось, що я зайшла в аптеку і попросила щось купити. Темно, але термінал працює від портативного джерела живлення. Персонал привітний, веселий. І раптом на вулиці — звук вибуху. Я спитала, чи можу тут перечекати, поки мине тривога.
Прокинулась — і злякалась, бо звук вибуху був таким реальним, що я пішла в іншу кімнату перевіряти телефон, щоб впевнитись, що він був тільки уві сні, а не по-справжньому. У той момент навіть повітряної тривоги не було, але я ще деякий час не могла заснути через мою тривогу, внутрішню.
Якими ж травмованими цією війною будемо всі ми. Але якими загартованими.
Святкування 100-річчя ‘Carol Of The Bells‘
Прем’єрі ‘Щедрика‘ у США сто років. З цієї нагоди влаштували велике свято у Карнегі Хол. Захід був спрямований на привернення уваги до України та підтримку: частина коштів від продажу квитків спрямована у фонд United24.
‘Carol Of The Bells‘ — всесвітньо відома пісня, написана композитором Миколом Леонтовичем у 1914 році на слова Петра Вільговського.
Нижче дуже довге відео, більше двох годин. Але на деяких моментах стримати сліз просто неможливо. Наприклад, коли вітали українських військових, які знаходились на концерті (приблизно 17 хвилина).
Також бачила думку, яку знаходжу слушною: дуже важливо, що Леонтовича називають саме українським, а не радянським композитором. На це звернули особливу увагу, коли у соцмережах розійшлась промова Мартіна Скорсезе.
https://vimeo.com/event/2656132
Сайт святкування, там перераховані всі учасники та є додаткова інформація: https://www.carolofthebells100.org/
Мені з українських різдвяних пісень найбільше подобається ‘Ой як же було ізпрежди віка‘, її можна знайти у сучасному аранжуванні. Нехай вибачить мене ‘Щедрик‘, але він на другому місці :)
Міні-новини
Днями вирішили згадати дитинство чи то пак юність та поїсти ‘Мівіни‘. Не їла сто років, чесне слово. Але вона зараз — дефіцитний товар, тому саме Мівіну не знайшла, замість неї взяла якусь азіатську лапшу. Ну що сказати. Гештальт не закрито. Потрібна саме ‘Мівіна‘ :)
У Видавництві Старого Лева можна замовити книжку ‘Спитайте Мієчку‘ з автографом авторки, якщо додати промокод MIYECHKA від час замовлення. Маєте час до 15 грудня.
Там же замовила ‘Кондитерку-втікачку‘ Луїз Міллер для книжкового клубу #thursdays_reading_club. Про клуб знаю давно, але книжку для нього прочитаю вперше. Раніше якось не встигала, та зараз усі зірки склались. Але спочатку дочитаю ‘Лінгвістику на карті світу‘.
‘Світло наприкінці тижня’, дніпровський стендап-проєкт, запустив YouTube-канал. Мають вже три відео. І пішли з козирів, бо всі три — від моїх улюблених коміків зі Світла. Тому підтримайте, якщо цікавитесь українським стендапом: https://www.youtube.com/@svitlo.naprykinci.tizhnya
Знайшла інформацію про донати Takflix. Якщо ви хочете дивитись кіно та фінансувати перемогу, вам може бути цікаво.
100% з фільму «Зошит війни» та 50% з «Присвячується молоді всього світу» донатимо у «Повернись живим», 50% зі стрічки «Жива ватра» – військовій частині, де служить режисер Остап Костюк, 50% з «Аліса в країні війни» – частині режисерки Аліси Коваленко, і 100% з «Не все буде добре» – тій, де служить співрежисерка Хелена Максьом. До того ж, ще 10% з кожного квитка на інші фільми ми донатимо у «Повернись живим».
The Awkward Yeti
Згадала про комікс, який розповідає про життя внутрішніх органів. В основному про серце та мозок, але бувають інші. Він смішний та дотепний, англійською мовою. Є інстаграм, сайт та інші зручні для вас соцмережі.
Ось це, наприклад, чисто я цими вихідними. Як і будь-якими вихідними. Навіть якщо роблю щось корисне, завжди думаю, а чи потрібне потрисне я роблю? А чому я не зробила більше корисного?
Підтримка розсилки
Буду залишати у цьому розділи реферальні посилання та усілякі монобанки, за допомогою яких можна підтримати розсилку.
Refind: сервіс відправляє кожного дня посилання на статті за вибраними темами. Теми, кількість щотижневих листів та час отримання ви обираєте самостійно. Посилання для реєстрації: https://refind.com/toytake?invite=b26c0c5e6b
Виявляється, набрати 20 рефералів — найскладніше завдання у світі, тому завжди буду публікувати це посилання першим. Дякую, що використовуєте його!DuoCards: застосунок для вивчення англійських слів методом інтервальних повторень. Якщо зареєструєтесь за посиланням, отримаєте місяц преміум-доступу: https://app.duocards.com/i/e3844e0bf2ad
Reclaim: сервіс, за допомогою якого я керую своїми календарями та розкладом. Посилання для реєстрації: https://reclaim.ai/r/s/PnKnF
iTalki: сервіс для пошуку вчителя іноземної мови. Якщо зареєструватися за посиланням, ви отримаєте 5$ на рахунок для сплати уроків: https://www.italki.com/i/ref/GdfGec
Рубрика для жартів або гарних картиночок
Біполярка
Стаття, у якій авторка Ксенія Цибульська ділиться, як їй вдається давати собі раду з біполярним афективним розладом.
У мене немає БАР, але я теж пам’ятаю, як змінилось моє життя, коли я нарешті пішла до психотерапевта. Зараз, коли згадую, як жила раніше, то дивуюсь, як взагалі могла робити якісь справи та чогось досягати. Знадобилось всього два роки гештальт-терапії — і я щаслива людина. Раніше дуже боялась людей, була невпевнена, багато нав’язливих думок та ‘шуму‘ в голові, як я його називала. А потім тобі раптом виключають тумблер — і шум щезає. І більше не повертається. Фантастичне відчуття.
Якщо вам не добре — звертайтесь до спеціаліста. Зараз багато можливостей отримати первинну консультацію безкоштовно. Я також можу порадити мою терапевтку, яка приймає очно в Києві та онлайн. Просто напишіть мені у телеграм і я без питань дам контакти.
Біполярка офігенна, ненавиджу її: реальна історія про життя з розладами настрою
Історія Різдвяної Листівки
Цю статтю було написано до війни, але вона напрочуд актуальна. Ви могли помітити з попередніх випусків, що я люблю листівки, а тут розповідають про історію українських листівок і показують багато картинок! Дуже гарно.
У мене мало збереглось родинних листівок, а от брати мають цілу колекцію, в тому числі старовинних, ще початку XX сторіччя. Дуже цінне надбання, завжди було цікаво їх читати та розглядати.
Хто ми без нас самих? Історія різдвяної листівки в Україні
Іван Марчук
Я досі не розумію феномену, чому найвидатніші митці у нас не так відомі, як за кордоном. Про Івана Марчука я дізналась, коли пішла на виставку у місцеву галерею. До того моменту я не чула про нього нічого, а тому це було моє перше враження і я була захоплена надзвичайно. Навіть знайшла стареньку фоточку з інстаграму.
У нього надзвичайно деталізовані твори, можна роздивлятись годинами. З того моменту якщо бачу відео з ним або статті — обов’язково дивлюсь. Нижче одне з таких відео, але зауважте, що йому вже більше шести років.
І ще мені подобається цитата з одного інтерв’ю, часто її згадую:
Якось до мене залетіла синичка. Я її спіймав і пішов з нею на вулицю. От, думаю, побачу гарну дівчину і подарую їй. Тримаю руку в кишені, синичка там дрімає. Бачу — йде гарна панянка. Я до неї: "Сонечко, — кажу, — хочете бути на одну секунду щасливою?". Вона сердито: "Що таке?". "Та ви не бійтеся, — кажу, — я порядна людина, — дайте мені ваші руки". Вона знехотя дала. Я вийняв синичку з кишені й поклав їй у долоні. А вона як заверещить! "Ну от, — кажу, — я так хотів, щоб ви одну секунду були щасливою, а ви були щасливою десь одну п'ятдесяту секунди, бо навіть не встигли побачити, що у вас було".
Моя найбільша мрія — не бачити нещасних людей. Я хочу, щоб у цій країні всі були привітні й задоволені.
На смерть ворогам
Повернись Живим: https://savelife.in.ua/donate/
Фонд Сергія Притули: https://prytulafoundation.org/uk/home/support_page
United24: https://u24.gov.ua/
Госпітальєри: https://www.hospitallers.life/needs-hospitallers
Вишибанки: https://vyshybanky.com/
Все буде Україна 🇺🇦