Привіт. Це Вікторія, ми з вами зустрічаємося кожного тижня у листах про цікавості, які оточують нас у житті.
Попередні випуски можна прочитати у архіві.
Якщо ви хочете розповісти про листи друзям (за що я буду дуже вдячна) або потрапили сюди не через пошту, сторінка з формою підписки знаходиться за посиланням.
Соцмережі:
Телеграм-канал: https://t.me/toytakeorg
Twitter: https://twitter.com/toytakeorg
Facebook: https://www.facebook.com/toytakeorg
Email для зв’язку: toytakeorg@gmail.com
Саундтрек тижня: Clueso — Aber Ohne Dich.
Як ти?
Ух, що за тиждень. Ви вже точно знаєте, що Україна пережила блекаут в середу, 23 листопада. У мене був 1:1 з керівником, під час якого вимкнули світло, було біля 14 години. Переключилась на мобільний інтернет, зменшила яскравість у ноутбука, вимкнула підсвітку клавіатури.
Завершила справу і закрила ноут, спостерігала за робочим чатом з телефона, щоб зберегти заряд ноутбука, бо було незрозуміло, чи надовго відключення. Разом з тим пропала вода та опалення. Більше переживала за роботу, коли робочий день закінчився, стало легше, бо хвилювалась, що пропущу звернення від клієнтів, поки немає швидкого інтернету. Пімля робочого дня взяла в руки Kindle і за вечір прочитала ‘Спитайте Мієчку‘ Євгенії Кузнєцової. Цю книгу ми читаємо у книжковому клубі в грудні, і нарешті я не просто прийду з дочитаною книгою, а прямо заздалегідь підготувалась.
Тим не менш, не витрачаю час, який залишився до зустрічі клубу, а читаю ‘Лінгвістику на карті світу‘ Рустама Гаджієва. Взяла її почитати у знайомої і вирішила, що до нового року треба повернути. Вона (знайома) також буде на клубі, тому маю намір встигнути до засідання. Сама книга — це історії про різні мови, відомі та не дуже факти про походження або їх особливості. Поки що запам’ятались розділи про вигадані мови, які зустрічаються у кино та книжках, про жестову мову та про валлійську. Написано легко, з гумором, хоча іноді автор зловживає повчально-ігривою інтонацією. Але це на мій суб’єктивний погляд.
Наступні кілька днів відзначились тільки відсутністю води та часто стаціонарний інтернет працював не стабільно. Це і зрозуміло, частина міста знеструмлена — я і не очікувала, що він буде працювати постійно, переключалась на мобільний. Також вчора відвезла питної води бабусі, бо у неї залишилась тільки технічна, а питної не було. Звичайно, всі п’ятилітровки в магазинах винесли, але залишились півторалітрові пляшки в упаковках.
З незручностей були тільки пропущені тренування через відсутність то води, то електрики, та у вівторок одне встигла відвідати, тому сподіваюсь не розвалитись до наступного.
І так — навіть без світла у нас у мільйон разів краще, ніж на росії.
Листівки
Кілька місяців не відкривали поштову скриньку, відкрила — а там цілих десять листівок для мене! Не очікувала такого ажіотажу. Одна з них була від колеги, бо на роботі ми влаштували обмін листівками до дня народження компанії. А всі інші — від користувачів боту @postcrossing_ua_bot, про якого розповідала у цьому листі. Виявляється, дуже жива та дієва штука. Тепер хочу відправити зворотні листівки тим, хто вказав свою адресу.
До речі, найчастіше адресу не вказують, але бота організовано таким чином, що ти після отримання можеш залишити повідомлення відправнику. Це дуже зручно та приємно: немає відчуття, що листівку відправлено на безлюдний острів. До того ж, реакція отримувача — найцінніше у посткросингу, як на мене. Хай на короткий час, але ти даруєш людині класні, позитивні емоції.
Стояла в коридорі, роздивлялась всі листівки, мужик щось до мене каже, я не чую, а він подивився, як я зачудовано тримаю їх в руках — і такий:
— Я зрозумів, поговорю з тобою пізніше, бо зараз я розмовляю з листівками.
Нагадую, що є форма, куди ви можете вписати свою адресу та отримати листівку від мене. Раніше вказувала, що відправляю тільки по Україні, але скоро Новий рік та Різдво, тому давайте спробую на честь свят повідправляти за кордон. Отже, якщо хочете отримати від мене листівку — будь ласка, заповніть форму і перевіряйте поштову скриньку.
Я тепер буду теж свою частіше перевіряти, а то так можна пропустити щось цікаве.
Фільми
Багато фільмів подивилась за декілька днів, тому коротко розповім про кожен.
‘Історія Зимового саду‘, дивилась на Takflix. Скористалась своїм промокодом від мовного клубу ‘Нарешті‘ (патронам надається можливість дивитись один фільм на місяць безкоштовно). Обрала саме цей фільм для початку, тому що пам’ятаю новини про нього та вихід у прокат. Але Дніпро не входив у перелік міст, які могли подивитись його в кінотеатрах. А там же про сад, тому мені було цікаво.
На території київської ВДНГ стоїть павільйон квітникарства, що має назву Зимовий сад. Хранителька павільйону, Валентина Миколаївна, вже 45 років ретельно доглядає колекцію екзотичних рослин і оранжерею, де вони розмістилися.
Час виходу на пенсію невблаганно наближається, але прохання керівництва скласти повноваження шокує Валентину Миколаївну. Вона протестує, вважаючи, що рослини без неї загинуть — та схоже що її сад живе за власними законами.
Що можу сказати. Кіно не для всіх. Це фільм-картинка, дуже багато гарних кадрів. При цьому він повільний і сюжету, як такого, немає. Анотація мені допомогла зрозуміти, що коїться, але далі саме завдяки фільму з’явилось співчуття до завідувачки. Хоча у фільмі немає якихось, знаєте, щемких сцен. Просто видно, що вона любить свою роботу і по-справжньому опікується рослинами. І ще я рада, що подивилась його зараз, після неодноразових відвідин дніпровського ботанічного саду. Трохи допомогло зрозуміти атмосферу, яка там панує. І ще чомусь весь фільм нагадав мені часи, коли я працювала санітаркою в обласній лікарні. Суміш цих персональних асоціацій та багато кадрів, у яких є тільки рослина та тиша, створили магнітний, привабливий ефект.
Але радити цей фільм мені складно, тому що це не популярна стрічка, а документальний проєкт.
Щоб знати приблизно, чого очікувати, можна погортати Instagram фільму або почитати інтерв’ю режисера Семена Мозгового: «Головне – вчасно зрозуміти, що історія вже відбулася».
Щодо самої платформи — Takflix користуватись зручно, я просто кастила з застосунку на телевізор фільм, тому що хотіла подивитись його на великому екрані. Так само можна буде кастити до проектору, у нам до нього приєднано Mi Box. Ніяких технічних проблем не виникло.
Придбання фільму теж відбувається швидко, за день до закінчення семиденної оренди мені надійшов лист з нагадуванням про те, що скоро закінчиться термін доступу. Також у профілі на платформі є список ‘Хочу подивитись‘, вже додала туди ‘Додому‘, ‘Співає ІФТКЄ‘ та ‘Тіні забутих предків‘.
‘Розумник Вілл Гантінґ‘, дивилась на Sweet.tv. Досі не бачила, лежить у мене в списках на подивитись вже багато років. Фільм повільний, історію розповідають поступово, як це притаманно фільмам кінця 90-х.
Вілл Хантінг — 20-річний хлопець з Бостона, який раз за разом вплутується в неприємні історії. Несподівано він відкриває в собі феноменальні математичні здібності. Коли поліція заарештовує його за чергову бійку, професор математики бере його під свою опіку, але за однієї умови: Вілл повинен пройти курс психотерапії. Сеанси «перевиховання», що почалися з недовіри, поступово переростають в дружбу між Віллом і його наставником.
Гарні враження від самого фільму, тепле відчуття, хоча я не впевнена, що можу його усіляко радити або стану переглядати. Мені трохи не вистачило шляху героя, так би мовити, тобто проміжних етапів, коли Вілл усвідомлював, що справді йому потрібно та чого він бажає у житті. Замало було деталей саме про нього.
Дуже класний персонаж психотерапевта. Навіть згадала свій перший рік індивідуальної терапії. І, звичайно, цікаво дивитись на молодих Аффлека та Деймона, коли ти вже знаєш, що через два роки з ними станеться ‘Догма‘. Чогось найкраще запам’ятала їх разом саме там.
P. S. Найбільш схожими на правду зобразили прийоми у психотерапевта у серіалі Wunderlust, але це суто моя думка з того, що бачила на зараз.
‘Крихітка на мільйон доларів‘, дивилась на Sweet.tv. Спортивна драма з Клінтом Іствудом, Хіларі Суонк та Морґаном Фріменом.
Фільм розповідає про трагічну долю жінки-боксера Меґґі Фітцжералд, яка впевнена у тому, що стане зіркою жіночого боксу. Їй вдалося досягти значних успіхів в цьому виді спорту завдяки своїй завзятості та волі до перемоги. У цьому також величезна заслуга літнього тренера, колишнього бійця, який отримав у особі Меґґі найкращого в своєму житті вихованця. Між ними виникли міцні, майже родинні стосунки, які не отримали розвитку через трагічний випадок на рингу — Меґґі отримала перелом шийного хребця. У її тренера складний вибір — допомогти Меґґі піти з життя (як вона цього хоче) або допомогти їй боротися за життя.
Дуже в настрій, подивилась з великим задоволенням. Звичайно, фінал був сумним, адже дуже хотілось, щоб вона виграла і стала чемпіонкою, тому обуренню на суперницю, через яку у Меґґі сталась травма, не було меж.
Вважаю, що фільм прийшовся мені до душі недаремно, здається, що переживаю зараз щось типу кризи якогось там віку, дуже хвилююсь, що нічого не досягла та не зробила багато з того, чого бажаю. А її приклад надихає та показує, що все у житті можливо. Ось цей фільм сміливо можу рекомендувати.
‘Я, Тоня‘, дивилась на Sweet.tv (у мене просто там підписка, можу не уточнювати, мабуть). Чорна комедія, заснована на реальних подіях. У центрі — фігуристка Тоні Хардінг.
Тоні Хардінг завжди жилося нелегко. Тяжке дитинство з суворою мамою, ранній шлюб із шахраєм, і, нарешті, провальні змагання з фігурного катання через занижені оцінки. Тепер дівчина опинилася в епіцентрі скандалу після загадкової травми її конкурентки.
Сподобався стиль фільму, такий собі сатиричний та насмішкуватий. Хоча в якийсь момент здалось, що це навіть жорстоко — розповідати історію Тоні в такому стилі, сміятись над трагедією. Але можливо, це найкращий спосіб у даному випадку.
Мені тепер цікаво подивитись документалку, якою надихнувся сценарист. І ще я тільки під час фільму зрозуміла, що це оповідь про ті ж самі Олімпійські ігри, на яких перемогла українка Оксана Баюл. Одного часу, ще в дитинстві, багато слідкувала на фігуркою та художньою гімнастикою, Баюл єдина українка (незалежної України), яка отримала олімпійське золото в одиночному фігурному катанні.
Міні-новини
В останню суботу листопада згадуємо Голодомори в Україні. Немає жодної родини, яку не торкнулась ця трагедія. Уявляю — і кожного разу сльози на очах.
Замовила ‘Таємну книжку‘ від Наш формат. Це коли ти замовляєш книгу, але не знаєш, що там всередині. Всередині виявилась абсолютно не цікава мені ‘Конкурентна перевага‘ Майкла Портера, розчарована.
Але прийшов журнал ‘Потоп’, випуск ‘Країна мрій‘. Це друкований журнал про музику. Тут розчарування бути не може. Детальніше про третій випуск.
З’явилась вода — помила всі квіти та змінила воду в акваріумі. А то знов зникне, і будуть всі немиті ходити. Непорядок. Фіалочку поставила поближче до себе, буду дивитись на неї цілий день.
Рубрика для жартів або гарних картиночок
Загін Кіноманів
Готували борщ, включила фоном ‘Що не так з Юрієм Дудьом‘ на каналі Віталіка Гордієнко. Не те що я не знаю, що з ним не так, але не дивилась цей формат у Віталія і тому подумала, що круто буде послухати.
Мені здається, це класний та якісний український контент. Видно, що Віталік зробив велику роботу, всі тези та наративи підкріплено доказами та цитатами. Якщо чесно, мене дуже дивують оці новини з топів музичних та відеоплатформ про те, що якісь русняві проєкти на перших місцях. Якщо людям, які їх виводять у топи, потрібно розуміння, як це працює — можна рекомендувати дивитись хоча б такі відео.
Кожен перегляд, прослуховування, кожен візит на російські статті впливає на їх статистику позитивним чином. Забудьте. У нас купа класних каналів, текстів та музики. Моя розсилка, сподіваюсь, хоч трошки це демонструє. Розвиваймо український контент :)
Не нагенерувала більше контенту за тиждень, але попереду новий! Бажаю вам гарного тижня та чудового настрою, до зустрічі <3
На смерть ворогам
Повернись Живим: https://savelife.in.ua/donate/
Фонд Сергія Притули: https://prytulafoundation.org/uk/home/support_page
United24: https://u24.gov.ua/
Госпітальєри: https://www.hospitallers.life/needs-hospitallers
Вишибанки: https://vyshybanky.com/
Все буде Україна 🇺🇦